Основне завдання географії полягає у вивченні законів і
закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного
середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта
дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної
географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які
утворюють систему географічних наук. У її рамках виділяються природничі
(«фізико-географічні») та суспільні («соціально-економічні») географічні
науки.
Географія виникла як опис географічної оболонки Землі, її структури
та динаміки, взаємодії та розповсюдження у просторі окремих компонентів.
Декілька тисячоліть пішло на становлення фізичної географії і
формування підвалин класичної географічної науки. Водночас поодинокі
дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами
географічного середовища. У такий спосіб починали зароджуватися нові
напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX сторіччя, набули
сучасних рис. Географія на сучасному етапі поділяється на низку
прородничо-географічних і суспільно-географічних наук, тісно пов'язаних
між собою, а спільними їхнім завданнями є всебічне дослідження
природно-територіальних і виробничо-територіальних комплексів
. Основною метою географічних досліджень на сучасному етапі є наукове
обґрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства
і природовикористання, створення основ стратегії екологічно безпечного
розвитку суспільства. Все-таки більшість географів класичної школи
продовжують визначати фізичну географію як науку, а решту її суспільних
напрямків — похідними наукового пізнання та суспільними проектами, що
переплітаються з різними сферами та науками
.