Основне завдання географії полягає у вивченні законів і закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які утворюють систему географічних наук. У її рамках виділяються природничі («фізико-географічні») та суспільні («соціально-економічні») географічні науки.
       Географія виникла як опис географічної оболонки Землі, її структури та динаміки, взаємодії та розповсюдження у просторі окремих компонентів. Декілька тисячоліть пішло на становлення фізичної географії і формування підвалин класичної географічної науки. Водночас поодинокі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. У такий спосіб починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX сторіччя, набули сучасних рис. Географія на сучасному етапі поділяється на низку прородничо-географічних і суспільно-географічних наук, тісно пов'язаних між собою, а спільними їхнім завданнями є всебічне дослідження природно-територіальних і виробничо-територіальних комплексів^. Основною метою географічних досліджень на сучасному етапі є наукове обґрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природовикористання, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Все-таки більшість географів класичної школи продовжують визначати фізичну географію як науку, а решту її суспільних напрямків  — похідними наукового пізнання та суспільними проектами, що переплітаються з різними сферами та науками^.